Метою цього заходу класний керівник Сав’юк Галина Михайлівна поглиблювала знання учнів про рослини-символи українського віночка, про значення кожної стрічки у вінку, про послідовність вплітання квітів та стрічок.
Виховувала любов і повагу до нашої землі, рідного краю, до традицій нашого народу.
Дуже багато народних звичаїв, обрядів, ритуалів, повір’їв, пов’язаних саме з вінком. Він – невід’ємна частина українського національного костюма. Це не тільки прикраса, це – оберіг. У ньому, вірили люди, є сила, котра болі знімає, здоров’я додає. Історія українського вінка сягає в далеку давнину. Упродовж року, особливо на свята, дівчата прикрашали волосся квітами та стрічками. Причому живими квітами влітку, а взимку зеленим листям барвінку та калиною. За давніми звичаями в Україні, закінчуючи жнива, жінки-селянки, дов’язуючи останнього снопа, плели два вінки з жита і пшениці, прикрашаючи ними голівки молоденьких дівчаток, і гуртом з піснями йшли до господаря ниви на частування. На свято Івана Купала плели вінки з польових квітів, опускали їх на воду, щоб дізнатися, з якого боку слід чекати судженого.
| 
